БЕЗ ЧОГО НЕМОЖЛИВІ ФІЛЬМИ КРІСТОФЕРА НОЛАНА?
Крістофер Нолан знімає блокбастери, але зазвичай це не сиквели, не частини франшиз і не рімейки. Десять його фільмів зібрали в світовому прокаті понад 4,5 мільярда доларів, заробили 34 номінації на «Оскар» і виграли 10. І це не кажучи вже про такі дрібниці, як те, що він змінив і правила гри в кінокоміксі, і ставлення до них.
З чого складаються фільми одного з найвпливовіших і, як не дивно, консервативних режисерів сучасності - людини, який став брендом, який випускає авторські блокбастери?
Практично всі фільми Крістофера Нолана не дотримуються лінійної розповіді і нагадують лабіринти.
Крістофер Нолан неодноразово говорив, що на нього вплинув класичний нуар. Для цього жанру вже в 1940-х роках став типовим розрив лінійного ходу подій флешбеки. А в 1956 році вийшла картина «Вбивство» обожнюваного Ноланом Стенлі Кубрика, яка встановила нову планку складності оповідання в нуар і вплинула на величезну кількість режисерів і фільмів, в тому числі на раннього Тарантіно.
Перші два фільми Нолана - «Стеження» (1998) і «Мементо» (2000) - тематично і структурно представляють собою ревізії нуара. «Мементо» в якомусь сенсі - це прийняття виклику від «Вбивства» Кубрика. І ця робота досі залишається вершиною складності сценаріїв Нолана.
Навіть коли Нолан вийшов з розряду незалежних британських режисерів і став знімати блокбастери, він не відмовився від ігор з часом і нелінійної розповіді. При побудові системи снів у фільмі «Початок» він використовує той факт, що час на різних рівнях сну тече неоднаково.
«Інтерстеллар» в якомусь сенсі взагалі присвячений часу і його парадоксам. У цьому фільмі структуру фільму змінюють вже не літературні техніки, а фізичні теорії (наприклад, кротові нори). А, здавалося б, простий і лінійний «Дюнкерк» насправді збудований в трьох часових площинах.
">
І в ці лабіринтоподібні структури Нолан запускає своїх героїв. Практично всі його фільми можна описати одним реченням: чоловік в костюмі починає плутатися між об'єктивною реальністю і створеним ним самим ілюзорним світом. Ці світи можуть мати різне походження: світ снів героя Ді Капріо в «Початку» або дві різні ідентичності героя Крістіана Бейла в трилогії «Бетмена», але вони обов'язково є.
Головний герой «Тенету» - теж чоловік в костюмі, що знаходиться в центрі міжнародних інтриг, частина яких пов'язана з переміщеннями в часі.
Крістофер Нолан не фанат комп'ютерних спецефектів.
В цьому плані Нолан досить консервативний: він вдається до комп'ютерних ефектів, тільки коли необхідне не можна відтворити фізично. Тому зазвичай в його фільмах вибухи і вогонь справжні.
А CGI Нолан використовує не для того, щоб щось додати, а навпаки, щоб стерти.
Напевно, найвідоміша екшен-сцена всіх його фільмів - бійка в обертовому коридорі і готельному номері з «Початку». Для неї побудували гігантську центрифугу довжиною 30 метрів, де відтворили коридор готелю, а Джозеф Гордон-Левітт кілька тижнів звикав до того, що йому доведеться робити в цій сцені.
">
Правда, фільми Нолана відомі і не менш унікальними комп'ютерними ефектами. Випадок з «Інтерстелларом» якраз цікавий тим, що добре показує ще одну пристрасть Нолана - до коректності і правдоподібності. Наприклад, про «Мементо» медики не раз говорили як про найкоректнішому показі ретроградної амнезії в кіно. «Початок» хвалили за передачу реальності снів і те, як вона співвідноситься з тим, що відбувається зі сплячою людиною.
«Інтерстеллар» зумів виділитися навіть на тлі інших фільмів Нолана: вже на етапі сценарію Крістофер і його брат Джонатан співпрацювали з нобелівським лауреатом, англійським фізиком Кіпом Торном. Зрозуміло, що сценарій все-таки підкорявся художнім завданням, але Нолан хотів отримати наукові обгрунтування подій у фільмі, і Торн, за його словами, практично завжди їх знаходив.
«Тенет», за твердженням Нолана, містить близько 300 кадрів з комп'ютерними ефектами. Це мало навіть за мірками самого Нолана. Для «Тенету» побудували масштабні декорації і навіть купили літак Boing 747, який підірвали.
Нолан досі знімає тільки на плівку.
У виробництві його фільмів зберігаються вже зовсім занедбані техніки. Наприклад, корекцію фільмів виконують за допомогою маніпуляцій з плівкою при прояві, а не звичайним цифровим способом після її сканування, як тепер роблять все. Навіть монтаж його фільмів часто робиться традиційним аналоговим способом.
Чому? Головна причина - якість зображення. Не дарма серед форматів, використовуваних Ноланом, часто зустрічаються широкоформатні системи з високою якістю зображення.
Нолан вважає важливим зберегти практику показу фільму з плівки. Кінотеатри, де залишилася технічна можливість показувати кіно з плівки, знаходяться в переважній меншості. І Нолан їх всіляко підтримує.
Крістофер Нолан наполягає на тому, що його фільми треба дивитися тільки в кінотеатрі.
Крістофер - активний захисник кінотеатрального досвіду. Тому він працює з форматами, які не можна відтворити на маленькому екрані в домашніх умовах.
Та й перегляд кіно для Крістофера - невід'ємна частина соціального життя. Ще в березні, на початку пандемії, він написав в Washington Post колонку про те, як важливо зберегти кінотеатри. «Моя робота як режисера неможлива без цих людей і аудиторії, яку вони привертають», - писав Нолан.
