Олександра Ольшанська: КНУТД на роздоріжжі або чому вибори ректора стали тестом на майбутнє університету

Київський національний університет технологій та дизайну сьогодні переживає момент, який виходить далеко за межі стандартної університетської процедури. Формально – це вибори ректора. Насправді ж – це спроба відповісти на значно глибше питання: яким має бути український університет у 2026 році.

Під час війни, цифрової трансформації, освітніх реформ і зміни поколінь студентів українська вища освіта більше не може жити за інерцією. Закриті кабінети, кулуарні рішення, адміністративна вертикаль і страх перед керівництвом перестають працювати в середовищі, де молодь вимагає відкритості, викладачі – поваги до професії, а суспільство – прозорості та відповідальності.

Саме тому вибори ректора КНУТД сьогодні сприймаються не як конкуренція окремих кандидатів, а як зіткнення двох моделей університету. Першої – старої, адміністративно-контрольної, побудованої на лояльності та жорсткій вертикалі. І другої – сучасної, європейської, де університет є живою академічною спільнотою, а не лише системою наказів.

На цьому тлі особливу увагу привертає кандидатура Олександри Ольшанської – виконувачки обов’язків ректора з 05 серпня 2025 по 04 лютого 2026 року, яка стала одним із символів запиту на зміну управлінської культури в університеті.

Сьогодні головний виклик для українських університетів – не лише фінансування чи конкуренція за студентів. Найбільший виклик – довіра. Довіра студентів до адміністрації, викладачів до кадрової політики, працівників до системи ухвалення рішень.

Саме про це фактично говорить кампанія Олександри Ольшанської. Її риторика помітно відрізняється від традиційного адміністративного стилю, до якого звикли багато українських ЗВО. У центрі її публічних меседжів – людиноцентричний університет: середовище, де студенти, викладачі, науковці та працівники не є статистичними одиницями, а стають реальними учасниками управління.

Це важливий сигнал для КНУТД. Адже сучасний університет уже не може існувати за принципом «керівництво вирішує – інші виконують». Така модель була типовою для пострадянської освітньої системи, але в умовах європейської інтеграції вона стає дедалі менш ефективною.

Сильний університет сьогодні – це не той, де всі мовчать, а той, де існує дискусія, де рішення пояснюють, де студент має право ставити питання, а викладач – не боятися висловлювати професійну позицію.

Одним із найпомітніших явищ нинішньої кампанії стала активізація студентської спільноти. І це дуже показовий момент.

Тривалий час студентське самоврядування в багатьох українських університетах існувало радше як формальна структура. Його слухали, але не завжди чули. Сьогодні ситуація змінюється. Студенти дедалі відкритіше говорять про прозорість виборів, доступ до інформації, реальну участь в управлінні та право впливати на університетське середовище.

Для КНУТД це може стати переломним моментом. Бо університет майбутнього – це не лише аудиторії та дипломи. Це простір співучасті. І саме готовність адміністрації чути студентів стане одним із головних критеріїв довіри до нового керівництва.

У цьому контексті підхід Олександри Ольшанської виглядає спробою змінити саму логіку комунікації між адміністрацією та університетською спільнотою. Не демонстрація сили, а діалог. Не формальна відкритість, а реальна комунікація.

Коли говорять про університет, найчастіше згадують студентів і викладачів. Але будь-який ЗВО – це ще й величезна команда адміністративних, технічних, кадрових, фінансових, юридичних і господарських працівників. Саме вони забезпечують функціонування університету щодня.

І тут виникає ще одне важливе питання: чи почуваються ці люди захищеними?

Стара система управління часто базується на страху, неформальних сигналах і залежності від адміністративної лояльності. Але атмосфера страху ніколи не створює якісної освіти. Вона консервує проблеми, демотивує сильних людей і руйнує академічне середовище.

Саме тому одним із ключових запитів сьогодні стає прозора кадрова політика, зрозуміла система преміювання, відкритість рішень і нормальна управлінська комунікація.

Олександра Ольшанської фактично пропонує іншу модель – університет партнерства, де повага до працівника є не декларацією, а основою управління.

Не секрет, що в нинішніх умовах українські університети опинилися в умовах жорсткої конкуренції. Вони змагаються не лише між собою, а й за міжнародні партнерства, гранти, репутацію, наукові проєкти та студентів, які дедалі частіше обирають закордонні ЗВО.

Університет, який не здатний змінюватися, програє. Не тому, що він поганий, а тому, що сучасний світ надто швидкий. Саме тому для КНУТД сьогодні принципово важливо визначитися: або збереження старої моделі контролю, або рух до відкритого університету європейського типу.

Програма Олександри Ольшанської в цьому контексті виглядає спробою саме такого переходу. У центрі – цифровізація, академічна доброчесність, підтримка науки, міжнародна співпраця, розвиток комфортного освітнього середовища та прозорість управління. І головне – зміна самої культури взаємодії всередині університету.

А далі висувається ділема: КНУТД після виборів – що буде далі?

Нинішні вибори ректора – це тест не лише для кандидатів, а й для всієї університетської спільноти. Від того, наскільки чесною, відкритою та конкурентною буде ця кампанія, залежатиме довіра до майбутнього керівництва.

Новий КНУТД – це не красивий слоган. Це дуже конкретні речі:

прозорі кадрові рішення;

сильне студентське самоврядування;

зрозуміла фінансова політика;

підтримка науки та викладачів;

відкритість адміністрації;

сучасні освітні програми;

повага до людини.

Саме тому нинішні вибори мають значення значно більше, ніж просто зміна керівника. Вони визначають, чи стане КНУТД університетом майбутнього – відкритим, конкурентним і живим, – чи залишиться в моделі минулого, де головною цінністю є контроль.

І, можливо, головний запит сьогодні полягає навіть не в тому, хто переможе. А в тому, чи готовий університет нарешті перейти від системи страху до системи довіри.

Саме це сьогодні і символізує для багатьох постать Олександри Ольшанської.