Затримки в судах: що насправді впливає на строки розгляду справ в Україні
Перевантажені суди і пошук рішень: чому строки розгляду справ зростають
Затримки під час розгляду судових справ стали звичним досвідом для багатьох учасників процесу. Очікування рішень або призначення засідань часто викликає відчуття, що суди не працюють у повну силу. Однак, за словами судді-спікера Північного апеляційного господарського суду Марини Барсук, така оцінка не відображає реальної картини.
Вона звертає увагу на одну з ключових проблем української судової системи — хронічний кадровий дефіцит в апаратах судів. Йдеться не про поодинокі випадки, а про тисячі незаповнених посад по всій країні. Про незламність українського правосуддя і раніше суддя зазначала і перед міжнародною спільнотою.
«Насправді часто проблема не в тому, що хтось нічого не робить, а в тому, що одна людина змушена тягнути роботу за двох або трьох», — зазначає Марина Барсук.
За її словами, у багатьох судах замість повноцінної команди працює кілька працівників апарату, які змушені одночасно виконувати функції, що за нормальних умов були б розподілені між різними спеціалістами. Один і той самий працівник реєструє кореспонденцію, приймає та оформлює справи, готує матеріали для передачі судді або в інші інстанції, надсилає повістки та процесуальні документи, а також пояснює процедури сторонам процесу.
У такому режимі, наголошує суддя-спікер, неминуче страждають і швидкість, і якість роботи. Кожна додаткова функція означає понаднормове навантаження та зростання ризику помилок. Навіть якщо суддя ухвалює рішення в межах передбаченого законом строку, дефіцит працівників апарату може призводити до затримок на інших етапах — під час підготовки матеріалів, організації засідань або оформлення процесуальних документів.
До цього додаються й зовнішні чинники — перебої з електропостачанням, інтернетом і теплом. Проте, на відміну від багатьох інших установ чи підприємств, суди мають обмежені можливості для переходу на віддалений формат роботи.
Саме в цьому контексті — перевантаженості судів, кадрового дефіциту та обмежених ресурсів — дедалі частіше з’являються дискусії про можливість використання технологічних рішень, щоб розвантажити суди та прискорити розгляд адміністративних справ. Новий підхід передбачає запуск так званого AI-суду або електронного суду, про це заявив Міністр Цифрової трансформації Михайло Федоров.
Нещодавно, суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук у своєму блозі для "Української правди" , проаналізувала що насправді відбувається на перетині ШІ та правосуддя — і чому цей напрям потребує особливої обережності.
«Одні вважають, що ШІ позбавить нас "людського фактора" і скоротить строки розгляду справ. Інші - що він замінить суддів і перетворить правосуддя на дегуманізований "чорний ящик". Як завжди, істина посередині».
Вона акцентує, що людський контроль і відповідальність мають залишатися ключовими та не можуть бути замінені алгоритмами — при тому, що за умов надмірного навантаження виникає спокуса побачити в ШІ "заміну" судді.
«Щойно центр прийняття рішень зміститься до алгоритму, під загрозою опиниться не лише доля окремої людини, а й фундамент незалежності судової гілки влади. Адже судовий процес - це живий процес змагання, у якому кожна сторона повинна бути впевненою, що рішення ухвалює мисляча людина, а не алгоритм».
У доповіді ООН підкреслюється, що штучний інтелект здатний не лише оптимізувати роботу судів, а й реально розширити доступ до правосуддя, особливо для вразливих груп громадян. Водночас Спеціальна доповідачка наголошує: позитивні приклади не скасовують суттєвих ризиків. За її висновками, людський контроль залишається ключовою умовою безпечного та легітимного впровадження ШІ в судочинстві. В Україні вже є окремі напрацювання у допоміжному використанні алгоритмів — через ЄСІТС та електронний документообіг. Проте суддя ПАГС зазначає:
«Хоча Україна і приєдналася до Рамкової конвенції, національних норм правового регулювання ми досі не маємо»
Тим часом технології розвиваються швидко, і вже трапляються випадки, коли учасники процесу подають пояснення, клопотання чи докази, згенеровані ШІ.
Суддя-спікер підсумовує, що ключова рекомендація ООН полягає в тому, що відповідальність має нести сама судова влада, не уряд, не ІТ-компанії. Саме судді повинні очолити процес встановлення меж застосування алгоритмів, оскільки це безпосередньо стосується доступу людини до правосуддя та незалежності судової гілки влади.
У цьому контексті обговорюється використання цифрових рішень та елементів електронного суду як інструментів оптимізації роботи та підвищення доступності правосуддя. Експерти підкреслюють важливість поєднання технологічних можливостей із збереженням людського контролю та відповідальності в судовому процесі.
