Стан аграрної промисловості в Україні: проблеми й тенденції розвитку
Аграрна промисловість є вкрай важливою для України в умовах європейської інтеграції. Станом на 2018 рік в товарній структурі нашої економіки вона становила 18% і, за умов продовження державної підтримки, мала зрости до 25%. Україна має великий потенціал для розвитку аграрного сектору через сприятливі природні умови та потужний земельний фонд. Родючі чорноземи, які займають 60,4 млн га надають значну конкурентну перевагу перед іншими державами. При розкритті потенціалу сільськогосподарського виробництва, наша країна зможе забезпечувати не тільки український, а й світовий ринок. Крім того, сільська промисловість забезпечує велику кількість робочих місць для населення.
На ринку експорту ячменю та соняшникової олії Україна стабільно є лідером вже понад п’ять років. Наша країна поновила свій статус найбільшого постачальника зерна, що працює на світові ринки та стабільно виробляє близько 40–50 млн тонн зерна на рік. У 2016 році було зібрано рекордний урожай зернових – 66 млн тонн. Також з 2017 року, завдяки дії зони вільної торгівлі, вдалося отримати додаткові квоти на крупу ячменю, пшениці, вівса, кукурудзу, мед та виноградний сік. Хоча зараз аграрний сектор і займає серед секторів економіки друге місце серед експорту продукції та має певний позитивний розвиток останні декілька років, багато питань так і залишаються невирішеними.
Проблеми агропромислового комплексу в більшості виникають через брак коштів. Необхідність купівлі сучасної техніки, пального для неї, різних мінеральних добрив та насіння високої якості є завжди актуальними в цій галузі. Недостатня державна підтримка може призвести до занепаду всієї сфери економіки. Крім цього, додається проблема низької демографічної ситуації, за якої смертність перевищує народжуваність, й низька зацікавленість молодого населення в роботі у сільськогосподарській сфері. Все це потребує підтримки виробників державою, бо без додаткових коштів аграрний сектор не митиме можливості розвиватися й функціонувати.
Аграрний комплекс як такий поєднує в собі три сфери галузей: сільськогосподарське машинобудування; рослинництво, тваринництво й рибальство; харчова промисловість. Від інших галузей аграрний сектор відрізняється умовами невизначеності та постійного ризику, бо діяльність підприємств напряму залежить від погодних умов, різні види ґрунтів та їх виснаженість також впливають на результати діяльності підприємств сільськогосподарської сфери. Земля є головним ресурсом у складі усього процесу виробництва, але до нього залучається людська праця, основні фонди й оборотні фонди. Характерною особливістю сільськогосподарського виробництва є його сезонність. Саме через тривалий період виробництва сільськогосподарської продукції аграрна промисловість є менш інвестиційно привабливою галуззю в порівнянні з іншими.
Серед аграрної продукції найбільший експорт складають продукти рослинного походження. В останні роки близько 90% фруктів та овочів виробляється на невеликих домашніх господарствах. Вони виготовляють 52,2% валової продукції з усієї структури українського сільського господарства й становлять невіддільну частину для національної аграрної промисловості. Доходи самих малих ферм також забезпечуються переважно продажем продукції рослинного походження.
Фінансова підтримка сільського господарства сьогодні забезпечується програмами, що спрямовані на оптимізацію ефективності виробництв. Подібні комплекси мають забезпечити сталий прибуток виробникам аграрного сектору. У 2015 році було запроваджено Єдину комплексну стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій, яка працювала до 2020 року. Вона визначила розвиток сільськогосподарської галузі в довготривалій перспективі та створила базу для правової системи, що сприяла б інвестиціям для модернізації аграрного сектору. Крім цього, завдяки цій стратегії було створено тверде підґрунтя для проведення реформ. За результатами стратегії, у порівнянні з 2019 роком, на зовнішні ринки у 2020 році було поставлено на 14% сільськогосподарської продукції більше, що становило суму в 1,98 млрд.
Через ковід-19 у 2020 році економіка України, відповідно до прогнозів МВФ скоротилася на 5%. На початку року через пандемію значно потерпали від збитків азійський та європейський ринок, які є найбільшими для нашого сільського господарства. У той час ціни на соняшникову та рослину олію впали на 15% і це значно надходження коштів у аграрні компанії. Показовим було те, як більш ніж на пів мільярда доларів впали акції українських публічних компаній на світових біржах. Карантинні обмеження змусили сільськогосподарські підприємства адаптуватися до нових умов. Так країни, які входять до Світової організації торгівлі, підписали заяву про відкриту та вільну торгівлю в умовах ковід-19. З метою продовження стабільного функціонування міжнародних ринків торгівлі нерозривність ланцюгів постачання сільськогосподарської та харчової продукції є необхідною для забезпечення глобальної продовольчої безпеки.
Істотний негативний вплив, окрім пандемії, у 2020 році справила посуха на початку літа. Через це значно знизилася врожайність в певних областях (Черкаській, Кіровоградській та Полтавській). У порівнянні з результатами 2019 року, за період з січня по вересень, у 2020 ріці виробництво аграрної продукції знизилось на 9,8%. Через це у 2021 році вперше були запущені програми з відшкодування загиблих посівів внаслідок надзвичайної ситуації та субсидії для виробників. Наразі, на розгляді для затвердження в Кабміні знаходяться ще дві програми з підтримки страхування в аграрному секторі та державній підтримці програм зрошення. Усього сукупна державна підтримка за 2021 рік оцінюється в 19,3 млрд грн і такий же обсяг очікується й у 2022 році.
З 1 липня 2021 року набрав чинності закон про відкриття ринку землі, що означає початок вільного обігу земель сільськогосподарського значення. Так зараз отримали право купувати землю лише громадяни України як фізичні особи, але одночасно у власності може бути не більше 100 гектарів землі. А з 1 січня 2024 ця можливість з’явиться і в юридичних осіб, кількість землі збільшиться до 10 тисяч гектарів. Рішення ж про продаж землі іноземцям буде прийняте тільки після проведення всеукраїнського референдуму. Не менш важливим закон є про водний транспорт. Завдяки річковій інфраструктурі стане можливо перевозити до 15 млн тонн зерна. Оскільки питання аграрної логістики є актуальним вже не один рік, врегулювання та інвестування у водний вид транспорту дозволить розвантажити залізничний транспорт та автодороги.
Проаналізувавши стан агропромислового комплексу можна зробити висновок, що сектор потребує значної модернізації технічного обладнання для швидкої адаптації до кліматичних та економічних умов, а також з метою стрімкого розвитку галузі. Важливим напрямком розвитку сільського господарства стають різні інновації, а саме розведення нових видів тварин і створення нових сортів рослин. Поступово мають запроваджуватися прогресивні технології, спрямовані на створення високоврожайних сортів і якісного насіння. Сільськогосподарських виробників на сьогодні цікавлять сучасні технології, тому компанії підлаштовуються під запити, щоб повною мірою задовольнити потреби та надати якісні та технологічні машини. Зараз пріоритетним є розв’язання проблеми із впровадженням в національну економіку нових методів оновлення матеріально-технічної бази. За результатами 2020 року державна підтримка стала більш адресною, тобто такою, що надається безпосередньо виробнику в грошовій формі, а також стала спрямовуватися для залучення фінансових інституцій в процес фінансування виробництв. Проте, крім цього, на сучасному етапі розвитку аграрного сектору все ще необхідно на державному рівні вдосконалити нормативно-правову оцінку земель, запровадити ринкові ціни на землі сільськогосподарського призначення, прийняти законодавчі документи, які захистять права власників земельних паїв.
